"Країни російського світу" це країни у яких російська мова використається як мова міжнаціонального спілкування, розвивається російська культура, зберігається загальноісторична пам'ять", - сказав патріарх Кирило.
Виступаючи 3 листопада 2009 р. на відкритті ІІІ Асамблеї російського світу в Москві Предстоятель РПЦ патріарх Кирило запропонував ввести у вживання новий термін, що означав би співтовариство країн, об'єднаних російською культурою - "країни російського світу".
"Країни російського світу" це країни у яких російська мова використається як мова міжнаціонального спілкування, розвивається російська культура, зберігається загальноісторична пам'ять", - сказав патріарх Кирило.
За словами патріарха, такий культурний простір російського світу раніше підтримувався загальними державними кордонами. Сьогодні єдиний географічний ареал багато в чому зруйнований, однак, як відзначив патріарх, народам держав, що проживають на просторі історичної Русі, необхідно "усвідомлювати свою загальну цивілізаційну приналежність і розглядати російський світ як свій загальний наднаціональний проект".
Пропонуючи ввести в оборот поняття "країни російського світу", патріарх Кирило, за його словами, не пропонує нічого нового. Як приклад він навів Британську співдружність націй, співдружність франкомовних і португаломовних країн.
Для зміцнення ореолу російського світу він запропонував діяти одночасно на декількох рівнях. По-перше, зміцнювати взаємодію громадянської свідомості відповідних держав, а по-друге, установлювати "систему міцних відносин між елітами російського світу". "Ключове значення повинна мати етика міжелітних відносин, що вбачає повагу один до одного й виключає всяку спробу відігравати роль старшого брата", - вважає патріарх Кирило.
На його думку, жодна із країн російського світу не може діяти на міжнародній арені в повній самотності. Тут важливим є дотримування принципу соборності. "Тільки згуртований російський світ може стати сильним суб'єктом міжнародного права", - заявив патріарх Кирило.
У ході церемонії відкриття асамблеї патріарх Кирило й виконавчий директор фонду "Російський світ" В'ячеслав Ніконов (онук колишнього найближчого соратника И. Сталіна В'ячеслава Молотова) підписали угоду між Російською Православною Церквою й фондом про системне співробітництво й взаємодію.
В УПЦ КП сприйняли заяву патріарха Кирила неоднозначно. "З однієї сторони слова патріарха про те, що етика взаємин у рамках "російського світу" припускає повагу один до одного й виключає всяку спробу відігравати роль старшого брата, можна тільки вітати. Чого дійсно дуже не вистачає взаєминам країн, які виникли на території колишнього СРСР, так це взаємоповаги. А одна із цих країн не тільки вважає себе "старшим братом", але часто й поводиться відповідно" - сказав глава Інформаційно-видавничого відділу Київської Патріархії єпископ Євстратій. На жаль, дотепер всі проросійські організації, особливо підтримувані з Москви матеріально, в Україні виступали винятково з антидержавних позицій. Той же фонд пана Никонова матеріально підтримував діяльність "русинського руху" на Закарпатті - відверто сепаратистського й антиукраїнського. Що б сказали в Москві, коли б аналогічні фонди з України почали фінансувати сепаратистів в Інгушетії або Татарстані?"
"З іншого боку, наведений патріархом приклад Британської співдружності й інших союзів не може не насторожувати - сказав владика. - Адже зазначені патріархом союзи виникли після розпаду відповідних колоніальних імперій. Таким чином, визнаючи себе "країною російського світу", Україна повинна була б визнати себе колонією Росії, більше того - колонією, у культурних відносинах метрополії, що стояла нижче. Навряд чи така перспектива приємна не тільки Україні, але й будь-якій іншій країні, потенційно приписуваної до "російського світу". Ми не можемо забути й той факт, що російська мова й культура в Україні багато років поширювалися на тлі викорінювання української мови й культури, на противагу їм - досить згадати Валевський циркуляр, Емський указ або побудова "нової спільності - радянського народу" у часи СРСР ".
Ще один аспект, що на думку єпископа Євстратія викликає насторожене відношення, - це політична інтеграція. Адже, за словами патріарха Кирила, жодна із країн "російського світу" не може діяти на міжнародній арені в повній самітності, тут також повинен дотримуватися принцип соборності. "Тільки згуртований російський світ може стати сильним суб'єктом міжнародного права", - стверджує Московський патріарх. "Британія не претендує на політичну владу в Індії або африканських країнах - зауважує владика Євстратій. - Навіть ті країни, які формально об'єднані Британською короною - Канада, Австралія - фактично повністю незалежні. Уряд Великобританії, як суб'єкт влади, ніяк не впливає на політику урядів Канади або Австралії.
У той же час нинішній уряд Росії не залишає спроб активно втручатися в справи незалежних держав, у тому числі із застосуванням військової сили. Тому офіційне визнання України "країною російського світу" зараз для нас потенційно загрожує втратою не тільки суверенітету, але й державності як такої. Інша справа, якщо політична культура в Росії виросте до рівня британської й у Москві навчаться поважати суверенітет інших держав так само, як поважає його Великобританія".
У цьому контексті можна згадати й приклади політичного втручання тієї ж Франції в справи своїх колишніх африканських колоній, однак єпископ Євстратій відзначив, що історичні й культурні взаємини України й Росії зовсім не дозволяють брати такий досвід на озброєння. "Україна перебуває в Європі, а не в Африці. І хоча наша державна незалежність формально молодша, ніж, скажемо, алжирська або мадагаскарська, але це не означає, що колишня імперська столиця має право диктувати нам свої умови - сказав він. - У російських ЗМІ Україну люблять називати "невдалою державою" і порівнювати із Сомалі, але це лише спроба видати бажане за дійсне".
"Можна багато й красиво говорити про дружбу народів України й Росії, але при цьому мріяти лише про відродження імперії. Якщо патріарх Московський Кирило щирий у своїй любові до України, то він має можливість виявити її не в словах, а на конкретному прикладі. У Росії в цілому, і навіть у Москві, немає не тільки ні однієї української школи, але навіть немає й українських класів, хоча українців у Росії - мільйони. Думаю, що активне сприяння з боку Предстоятеля РПЦ у відкритті таких класів і шкіл, його публічні звернення із цього приводу до влади Росії й Москви були б позитивно оцінені в Україні. Патріарх, як єпископ Москви, міг би ініціювати створення таких класів і під егідою Церкви, не чекаючи рішень чиновників" - підкреслив представник Київської патріархії.
